Павлюк Лариса Міколаївна мешканка міста Татарбунари_________________________________________Мої Татарбунари Магічне в жовтні, навесні - бузкове, П’янить акацій ніжна хуртовина. Ти завжди зачаровано – казкове, Немов остання зграя лебедина. Тут все давно мені близьке й кохане: І тихі роси, й райдуги барвисті. Хай не змовкають вічнії фонтани, В твоєму серці, миле моє місто! Бо часом в грудні зацвітуть троянди, Такі жагучі, істинно безгрішні І заздрять зорі сповненим принади Сліпучо – юним чарівницям вишням. Застигли туї в варті урочистій, Щось мріють верби в золотім роздоллі. Тубі вклоняюсь, добре моє місто, За всі найкращі хвилі в моїй долі!__________________________________________________________________________Золота казка Так є. І буде , як було : Кохане літо відцвіло І не помітили, як сталося – Пішло собі й не попрощалось. А казка осені снує Бабинолітні білі сіті… Хто відповість мені : чи є Щось золотіше в Божім світі? Бо золотий на серці щем: Відкрилась золота сторінка, Хоч небо інколи дощем Так плаче, мов самотня жінка. І тихо мовить: все одно Я не старію, а мудрію, Хоча літа минули сном, Та золоту лишили мрію. Так є. І завжди так було. Так наше літо відійшло, Немов привиділось – приснилось, А в серці золотом лишилось… м. Татарбунари Л.М.Павлюк Кiлькiсть переглядiв: 0 Коментарi Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка. Версія для друку
Коментарi